Switch-платформа або “перемикання платформ” є таким з’єднанням імплантат-абатмент, при якому частина абатменту, що заходить в імплантат, є вужчою за поперечну поверхню краю імплантату.
З попередньої статті відомо що є 3 способи встановлення імплантату – супракрестально, крестально, субкрестально. Однак при використанні “класичного” з’єднання імплантат-абатмент прогнозований позитивний результат можна отримати при супракрестальному способі. При інших двох спостерігається втрата висоти альвеолярного гребеня. Група Piatelli, 2003 провела дослідження із встановленням імплантатів трьох груп нижче перечисленими способами:
- 1-2мм супракрестально
- крестально
- 1-1.5мм субкрестально
В результаті в 1й групі спостерігався коронарний приріст кістки на 0.13 ± 0.12мм, в 2й і 3й групах вертикальна втрата кістки відповідно на 2.1 ± 0.29мм та 3.6 ± 0.46мм.
Чим же пояснюється вертикальна втрата кістки ? Результати численних досліджень показали, що бактеріальна контамінація простору між імплантатом і абатментом негативно впливає на стабільність оточуючих імплантат тканин. А як нам відомо з іншої статті – контамінація простору буде так чи інакше. Хоча використання систем з конусом Морзе і switch-платформою має кумулятивний ефект в збільшенні позивтиних віддалених результатів. Якщо на імплантат діють надмірні осьові навантаження, то може виникнути “помповий ефект”, що призведе до потоку бактерій із щілини спричиняючи утворення запальних процесів сполучної тканини в ділянці шийки імплантату. Щоб описати це явище, Ericsson et al. ввів термін «сполучна тканина, що живиться по дистанціюваному каналу».
Концепція перемикання платформ полягає в зміщенні щілини від шийки імплантату ближче до його осі, для збільшення відстані від щілини до кістки. Збереження кістки навколо імплантату особливо важливе в естетичній зоні і в ділянці з недостачею кісткової тканини. В даному випадку завдання полягає в тому, щоб не провокувати додаткову постпротетичну втрату кісткової маси і зберегти довгострокову стабільність кісткової і м’яких тканин.
Також необхідно пам’ятати про місце встановлення імплантату. Для запобіганню резорбції товщина кістки верхівки альвеолярного гребеня навколо імплантату повинна бути мінімум 1.5мм, а краще навіть 2мм. При такій товщині між пластинками кортикальної кістки утвориться багата судинами губчаста речовина. Якщо ви задалися питанням “чому ж в такому випадку не відбувається резорбція тоншої кістки біля природніх зубів ?”, то необхідно пам’ятати що в цьому випадку трофіка кістки здійснюється ще зі сторони періодонту зуба, який відсутній в імплантата.
Концепт перемикання платформ веде до збільшення обсягу супракрестальної сполучної тканини (Тарнов) і, як додаткова перевага – збереженню несучої кістки (Gargiulio). Клінічно доведено позитивний вплив збільшення обсягу слизової на формування майбутнього ясеневого сосочка, що дає лікарю більше можливостей при створенні більш природної рожевої естетики.
Щепанський Б.Ф.