Закритий синус-ліфтинг без використання кісткових трансплантатів.
В попередній статті ми говорили про можливе розрішення ситуації, коли було перфоровано мембрану Шнайдера під час встановлення імплантатів. Сьогоднішня тема присвячена огляду літератури на тему закритого синус-ліфтингу без використання кісткових матеріалів.
Важливою вимогою для правильного розміщення імплантату є наявність достатньої кількості та якості залишкової кістки. У 1994 році Саммерс запропонував техніку синус-ліфтингу з використанням остеотомів у поєднанні з кістковим трансплантатом навколо імплантатів. Ця методика є методом вибору для ситуацій з висотою кістки ≥ до 5-6 мм. Виживаність імплантатів, розміщених одночасно з непрямим синус-ліфтингом та кістковим трансплантатом, коливається від 93,5% до 100%.
Матеріал кісткового трансплантата дозволяє зберегти положення мембрани Шнайдера після процедури. Вибір матеріалу був спірним протягом багатьох років в залежності від авторів. Нещодавно з’явилися дослідження, що вказують на позитивні результати при виконанні закритого синус-ліфтингу без використання будь-якого кісткового трансплантату. Автори погоджуються, що матеріал трансплантата не є необхідним для сприяння остеоінтеграції та підтримання оптимального об’му кістки навколо імплантату, у той час як відсутність трансплантата знижує ризик інфекцій.
Для досліджень було проаналізовано 278 пацієнтів із 461 встановленим імплантатом.
В усіх випадках було зареєстровано збільшення висоти кістки. Найменшим показником приросту був 2.5мм, найбільшим – 4.4мм. Дослідження із спостереженням протягом 1, 3 та 5 років показали приріст висоти кістки на 2.5 ± 1.2мм, 3.1 ± 1.5мм and 3.2 ± 1.3мм відповідно (Nedir et al.). Інші авторим відмічали збільшення висоти кістки на 4.4 ± 0.2мм через 1 та 5 років (Fermergard et al.). Для всіх досліджень середнім значенням збільшення висоти кістки було 3.43мм.
Виживаємість імплантатів становила 93.5-100%. Деякі автори відмічали відсоток виживаємості імплантатів та висоту кістки, що дозволило дослідити взаємозв’язок виживаємості із висотою залишкої кістки. Nedir et al. зафіксували виживаємість 100% імплантатів протягом 1, 3 та 5 років при висоті кістки 5.4мм. Fermergard et al. повідомили про виживаємість 94% при висоті кістки 6.3 ± 0.3мм після 3 років спостережння. Bruschi et al. відзначили виживаємість 95.4% імплантатів при висоті кістки 2.11 ± 0.89мм та часом спостереження 10.43 ± 5.01 років. Lai et al. та Leblebicioglu et al. зафіксували виживаємість на рівні 95.2% та 97.3% із висотою кістки 6.4 ± 1.97мм та 9.1мм відповідно.
Щепанський Б.Ф.