В цій невеличкій статті “Анатомія для імплантологів-початківців” буде вестися мова про засадничі питання анатомії верхньої та нижньої щелеп. Отже.
Якість та кількість (об’єм) кістки.
Найбільш широко для оцінки якості та кількості кістки використовуються класифікації Lekholm і Zarb (1985), Misch і Judy (1985) та Misch (1990). Класифікація якості за Lekholm і Zarb базується на співвідношенні кортикальної та губчастої речовин та їх щільності (якість), а також описує рівні атрофії щелеп у фронтальній ділянці.

Тип 1 – щільна і однорідна кістка, губчата речовина практично відсутня.
Тип 2 – щільна кортикальна пластинка і щільна губчата речовина.
Тип 3 – тонка кортикальна пластинка, пориста губчата речовина.
Тип 4 – кортикальна пластинка фактично відсутня, дуже пориста губчата речовина.
Класифікація за Misch базується на щільності кістки згідно шкали Хаунсфілда (HU) та корелює з класифікацією за Lekholm і Zarb.
D1 – більше 1250 одиниць.
D2 – 850 – 1250 од.
D3 – 350 – 850 од.
D4 – 150 – 350 од.
D5 – менше 150 од.
Зони розташування різних типів щільності на верхній та нижній щелепах.
Класифікація атрофій щелеп за Misch та Judy.
Послідовність атрофії щелеп пояснюється товщиною кортикальних пластинок та розташуванням базальних дуг.
Основні анатомічні утвори.
На нижній щелепі це нижній альвеолярний нерв, ментальний отвір та підщелепна ямка.
При пошкодженні нижнього альвеолярного нерва в каналі чи ментального нерва біля підборідкового отвору, виникне парестезія чи втрата чутливості, тому неможна наближатися до цих анатомічних утворів ближче ніж на 2мм. Також при відшаруванні слизово-окісного клаптя в ділянці ментального отвору можлива травма судинно-нервового пучка, що грозить порушенням інервації та кровотечею.
В піднижньощелепній ямці проходить язикова артерія, травма якої викличе значну кровотечу, що буде становити загрозу життю пацієнта.
На верхній щелепі основними анатомічними утворами, про які необхідно пам’ятати, є порожнина носа, приносові пазухи та різцевий отвір.
При необережному відшаровуванні слизово-окісного клаптя біля різцевого отвору можна травмувати судинно-нервовий пучок.
При необережному встановленні імплантатів в ділянці різців верхньої щелепи можна пробити дно носової порожнини чи навіть проштовхнути в неї імплантат.
При встановленні імплантатів в ділянці премолярів та молярів можна пробити дно гайморової пазухи та пошкодити мембрану Шнайдера, а також, знову ж таки – проштовхнути імплантат в пазуху.
Всього цього можна уникнути використовуючи комп’ютерну томографію для діагностики і планування лікування.
Щепанський Б.Ф.