Антибіотики в стоматології

Антибіотики в стоматології.

В даній статті йдеться мова про фактори, які впливають на призначення антибіотиків та найбільш популярні “стоматологічні” антибіотики.

Основною відмінністю хірургічної стоматології від інших видів хірургії є наявність інфікованого середовища з безліччю умовно-патогенних мікроорганізмів – ротової рідини. Постійна наявність бактерій обумовлює особливості заговання ран у ротовій порожнині: та сама рана в ротовій порожниниі заживає набагато швидше ніж наприклад на шкірі; інфекційне вогнище може знаходитися в кістці роками, тоді як інфікування інших кісток дуже швидко призведе до остеомієліту. З іншої сторони, в ротовій рідині наявні ферменти, що призводить до сповільнення загоювання ран.

Фактори, які впливають на призначення антибіотиків:

• гострий гнійно-запальний процес

• будь-які операції на кістковій тканині

• використання кісткового матеріалу

• рана не кровоточить

• незадовільна гігієна ротової порожнини

• рана не ушита наглухо з відкритою поверхнею більше 1 см²

Факти про антибіотики:

1. впливають на мікрофлору кишківника не залежно від шляху введденя
2. не накопичуються в організмі
3. діють при умові підтримки необхідної концентрації протягом необхідного терміну (мінімум 5 діб)
4. прийом антибіотиків без протизапальної терапії не вилікує гнійно-запального процесу

Чи важлива остеотропність антибіотиків ? Більшість запальних процесів щелепно-лицевої ділянки проходять підокісно або в м’яких тканинах. Навіть периапікальні процеси мають сполучення через норицевий хід.

Приклади вживаних в стоматології антибіотиків:

1. Аугментин (Амоксицикліну клавуланат, Амоксиклав, Флемоклав Солютаб, Арклав) – напівсинтетичний антибіотик з групи пеніциліну з додаванням клавуланової кислоти, що запобігає його ферментації бактеріями. Амоксицилін має виражену антимікробну дію, а клавуланова кислота захищає його від дії бактеріального ферменту бета-лактамази. Основними формами, що застосовуються в стоматології є таблетки  250/125 мг,  500/125 мг та 875/125 мг. Аугменнтин відносно легко переноситься пацієнтами і дає мінімум побічних ефектів. Проте протипоказом до його застосування є АЛЕРІЯ на антибіотики пеніцилінового ряду. Доза вибору з профілактичною метою становить 625-1000 мг 1 раз в день в залежності від оперативного втручання. При необхідності дозу збільшують.
2. Азитроміцин (Сумамед, Сумамецин, Азитрокс, Азицид) – антибіотик з групи макролідів. Основними формами, що застосовуються в стоматології є таблетки 125 мг, 250 мг та 500 мг. Препарат вибору для пацієнтів з алергією на пеніциліни та цефалоспорини. Доза вибору з профілактичною метою становить 250-500 мг 1 раз в день в залежності від оперативного втручання. При необхідності дозу збільшують.
3. Ципрофлоксацин – антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів. Досить ефективний і випускається у багатьох формах. Для використання в стоматології підходять таблетки 250 мг, 500 мг, 1000 мг та таблетки пролонгованої дії по 500 мг та 1000 мг в одиницях дії (ОД). Призначається 2 рази в день, або 1 раз в день при прийомі таблеток пролонгованої дії. Бюджетний засіб антибактеріальної терапії. Препарат вибори при алергії на антибіотики пеніцилінового ряду. Протипоказаний при вагітності і дітям до 18 років.
4. Пефлоксацин (Абактал) – антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів, новіший за ципрофлоксацин. В стоматології використовуються таблетки по 400 мг. Призначається 2 рази в день. Бюджетний засіб антибактеріальної терапії. Препарат вибори при алергії на антибіотики пеніцилінового ряду. Протипоказаний при вагітності і дітям до 18 років.
5. Лінкоміцин – антибіотиків групи лінкозамідів першого покоління. На відміну від препаратів перерахованих вище володіє бактеріостатичною, а не бактерицидною дією. Для профілактичної мети підходять капсули по 250 мг. Недоліки лінкоміцину: невисокий % всмоктування в ШКТ (30-40% проти 80-90% в пефлоксацину та ін.); для досягнення бактерицидної дії необхідна дуже велика доза, що вкрай негативно проявиться на мікрофлорі ШКТ; небезпечно призначати з НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати); нечутливість мікрофлори у зв’язку з неконтрольованістю використання. Лінкоміцин втратив свою актуальність через появу новіших і дієвіших препаратів.

Щепанський Б.Ф.